Фестиваль українського формату, де невпинно, день і ніч, рік за роком, буде споруджуватися «Кузня» (сакральний центр молодіжного руху), вже назвали «боївкою українського суспільного ренесансу». Перші волонтери встигли розчистити прилеглі території від кропиви та залити фундаменти стаціонарних сан-вузлів. Себ то підготувати ґрунт для триденного відриву й тусні прихильників вітчизняної альтернативи.
Український тиждень
Зараз на околиці Уніжу почалася розбудова Кузні — центру українського молодіжного руху, центру своєрідного культурного та соціального опору, адже тут ніяким чином не збираються використовувати політичні гроші й гасла. В Уніжі зустрічатимуться люди, які вже сьогодні здатні докласти своїх професійних здібностей, ідей, грошей (хто чим багатий), щоб, об'єднавшись, втілювати потужні українські проекти в Україні.
Галицький кореспондентОсновну ідею спробував окреслити для «УМ» Влад Кириченко, керівник мистецької агенції «Наш формат» і організатор фестивалю: «Це фестиваль форматної музики, місце збору форматної публіки. Ми робимо це не для націонал–божевільних, які тільки й уміють, що рвати на собі вишиванку і кричати «Слава Україні!», і не для «гопів», яким треба напитися і затіяти бійку, а для сучасних, творчих, відкритих молодих людей, які не мають комплексів, зате мають ідеї та ініціативу до їх втілення».
— Торік ми з товаришем Миколою Міщуром викупили в ”Унежі” частину колишнього колгоспного саду та стайні обіч села, загалом 25 гектарів, — розповідає організатор ”Уніжу” бізнесмен Ігор Джаман. — На місці радянських колгоспів ми влаштували свято для української молоді. Творче містечко тут діятиме протягом цілого року. Будь-хто може подавати свій культурницький проект, а ми спробуємо втілити в життя всі вартісні.
Що ж до наповнення фесту, то кожен знайшов собі тут щось до душі. Лежебоки приймали сонячні ванни на пляжі біля річки, хтось вправлявся у кулінарії біля казанка над вогнищем, а цікаві до життя брали участь у “художніх майстернях”, де малювали “Обличчя єдності” або розмальовували стіну тризубів, любителі слова вправлялися на “літературних майстернях”, сильні і сміливі – вчилися ковальського мистецтва. Постійні акції відбувалися на експериментальному майданчику “Кузня”. Одне слово, куди не глянь – усюди рух. Степан Коваль, відомий як режисер мультиплікаційного фільму “Злидні”, розкривав секрети зйомок мультиків, Сашко Лірник оповідав байки, Юрій Андрухович проводив літературні посиденьки з дискусіями про поезію та інші форми літератури... А ввечері традиційно на завершення спекотного дня – гарячі танці на концерті
Слід віддати організаторам належне: такого продуманого облаштування всіх необхідних умов, як в Унежі, не було на жодному фесті. Було досить території під кемпінг; кожен міг вибирати, де йому розміститися: чи поближче до сцени, чи на березі Дністра. Була розгорнута їдальня з дешевою і цілком стравною їжею, що звільнило купу часу для тих, хто лінувався готувати собі сам. Подбали не тільки про питну мінеральну воду в пляшках, але й збудували водопровід, туалети з унітазами й каналізацією (sic!) і навіть душ; було вдосталь рідкого і брускового мила.
Чим запам’ятається Уніж? Та, певно, надзвичайною атмосферою, чарівною віддаленістю від цивілізації, прекрасними людьми, з якими довелося познайомитися, Дністром, поезією, фенечками, кузнею, визвучкою, Перкалабою, що цілим складом обідала за сусіднім столом, Лірник, який біг перед обідом обмінювати гривні на бофони, спокійний голос Андруховича в черзі за їжею, фантастичними концертами, теплими вечорами в гарній компанії і зливою в перший день.
Розташування у гирлі Дністра, між відомих карпатських гір вражало, і водночас, радувало.
А самі організатори предстали дисциплінованою, організованою комуною, що завжди готова прийти на допомогу та відчуває турботу та гордість за власний труд.
Ця атмосфера настільки поглинала, що більшість глядачів в перший день просто сиділи на травичці, спостерігаючи, як на їх очах будується масандра чи укладається покрівля.
Організація теж порадувала – на території фестивалю працювало відразу кілька майстерень, що давало відвідувачам змогу вибору проведення свого часу.
Останній день найбільше запам'ятався великою білою фурою, що її було підігнано під головну сцену і направлено проектор, який транслював фінальний матч чемпіонату Європи з футболу між збірними Німеччини та Іспанії. Так дотепно і весело, як його коментував Сашко Лірник, напевно, більше у світі не прокоментував би ніхто. Німців він порівнював із москалями, які не вміють грати, ледь-ледь плентаються, а ще орудував у коментуваннях всілякими казковими витребеньками, надаючи футболу неповторного колориту.
Учасники фестивалю створили «Хор Тризубів» — велике художнє панно та «Портрет єдності». Три дні і три ночі у «Кузні» панувала святкова і добродушна атмосфера. Вікових обмежень не було, учасники — від однорічних малят на маминих руках до 80-річних пенсіонерів з навколишніх сіл. Фестивальне містечко було оголошено територією без наркотиків, тютюну і міцних алкогольних напоїв. Тут діяла виключно форматна валюта-бофони із зображенням видатних українських діячів (С. Бандери, Р. Шухевича, Є. Коновальця, В. Стуса та ін.), рівноцінна українській гривні.А самі організатори предстали дисциплінованою, організованою комуною, що завжди готова прийти на допомогу та відчуває турботу та гордість за власний труд.
Ця атмосфера настільки поглинала, що більшість глядачів в перший день просто сиділи на травичці, спостерігаючи, як на їх очах будується масандра чи укладається покрівля.
Організація теж порадувала – на території фестивалю працювало відразу кілька майстерень, що давало відвідувачам змогу вибору проведення свого часу.
Останній день найбільше запам'ятався великою білою фурою, що її було підігнано під головну сцену і направлено проектор, який транслював фінальний матч чемпіонату Європи з футболу між збірними Німеччини та Іспанії. Так дотепно і весело, як його коментував Сашко Лірник, напевно, більше у світі не прокоментував би ніхто. Німців він порівнював із москалями, які не вміють грати, ледь-ледь плентаються, а ще орудував у коментуваннях всілякими казковими витребеньками, надаючи футболу неповторного колориту.
навігація
випадкове фото
наші партнери
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
